Альбом I’m the Problem Моргана Воллена: 37 треків тривалістю майже 2 години
- Oleh I.
- 7 днів тому
- Читати 3 хв
Оновлено: 14 годин тому
Навіть якщо ви не знайомі зі світом кантрі або вважаєте жанр чимось на кшталт «мужицької лірики», прихований бекґраунд Моргана Воллена здатен змінити вашу думку. Не для того, щоб переконати в музиці, а щоб показати: коли артист вирішує виставити всі свої «скелети в шафі» на 37 треків і майже на 2 години, він не просто співає — він викликає вас до розмови. Альбом I’m the Problem, випущений 16 травня 2025 року, є важливою частиною цієї дискусії. Тут є і партнери по піснях, й історії про розставання, й особистий щем — все, що змушує зупинитися й подумати. І хоча звучить як виклик, цей музичний марафон може допомогти знайти нову музичну глибину або просто гарний саундтрек до власних роздумів.
Гігантський об’єм — трек-марафон, який виснажує й захоплює
З 37 треками і тривалістю 1 година 56 хвилин (116 хв 46 сек) I’m the Problem став найдовшим альбомом Воллена. Це майже подія самостійно: слухати майже дві години — виклик для сучасної аудиторії, яка звикла до швидкоплинного контенту.
Незважаючи на критику щодо зайвої довжини, такий формат — не лише про кількість. Це також комерційний хід: більше треків — більше стрімів → більше чартів і продажів, як показав дебют. Альбом відразу очолив Billboard 200, зробивши рекордний дебют — 493 000 еквівалентів, з яких 133 000 — чисті продажі, а також встановив рекорд за щотижневими стрімами серед кантрі 2025 року .
Однак цей хід має і мистецьке зерно: він дозволяє автору «розтягнути» особисту історію по всій довжині платівки, поступово вводячи слухача у свій внутрішній світ.
Партнери та продюсери — кому вдалося вкластись в масштабний формат
Незвичайний об’єм альбому потребував міцної співавторської підтримки і продакшн‑команди. В списку гостей: Тейт Мак-Рей («What I Want» ), Ерік Черч, Hardy, Ernest, Post Malone — всі вони додають жанрового різноманіття. Продюсери також варті уваги: Джої Мої, Чарлі Красунчик, Джейкоб Дарретт — це команда, яка формує баланс між традиційним кантрі і експериментами з хіп‑хопом та роком. Цей мікс жанрів і голосів додає альбому колориту — навіть поміж схожих тем можна відчути новий звуковий вимір, хоча критики згадують, що деякі треки все ж однотипні .
Тематика пісень — від чесного зізнання до батьківських почуттів
«У центрі — конфлікт із самим собою», — каже сам Воллен. У назві «I’m the Problem» він визнає свої помилки й гірку роль у стосунках. «Superman» — присвячена пісня для сина, Індіго Вайлдера: перша досить відверта батьківська рефлексія. «Falling Apart» — промовиста історія про втрату і нездатність забути, де вчорашній вибух емоцій стає сьогоднішнім жалем. «Kick Myself» — боротьба з колишніми звичками; алкоголь і залежність тут описані чесно і без прикрас. «Eyes Are Closed» — відкрита сповідь про кохання, що не згасає, навіть якщо розумні рішення підказують інше.
Усе це: алкоголь, розбиті стосунки, самокритика — звучать як не просто пісні, а сторінки автобіографії, де автор виставляє себе відкрито — з усіма слабкостями.
Стилістика: традиційне кантрі з елементами хіп‑хопу й рок‑нотами
Критики відзначають: Воллен не відходить від свого фірмового стилю, але додає нові відтінки. Альбом містить класичний тванг, елементи треп‑бітів, вплив Bonie Thugs‑стилю оповіді (як у треках «Interlude», «Miami»). Є і несподівані повороти: латиноамериканська попмузика у «Love Somebody», атмосферні вставки а-ля Bon Iver у «Smile». Однак деякі критики вважають, що через таку широку стилістичну палітру альбом іноді втрачає єдність: середньотемпові треки домінують, творчих вибухів не так багато. Тим не менш, саме ця змішана атмосфера й дає змогу слухачеві перепливати від душевного кантрі до богемного звучання без виходу з треку.
Чому це важливо — між промо‑ходом і творчим кроком
Можна сказати, що I’m the Problem — продукт як мистецтва, так і ринку. З одного боку, альбом розвиває Воллен‑ефект: попередній One Thing at a Time мав 36 треків і також очолив чати — 19 тижнів на №1, рекорд серед кантрі. З іншого — тут є щось більше. У пресрелізі сам Воллен сказав, що провів останні 11 місяців, «витягаючи правду» з себе, сумніваючись, чи досі хоче лишатися «проблемою». Це певне психологічне очищення. У піснях — ретроспективи, досвід помилок, занять батьківством, внутрішнього діалогу. І хоч комерційний успіх очевидний, особистий успіх набагато глибший.
Aльбом I’m the Problem від Моргана Воллена — це не просто довгий збірник пісень. Це своєрідне інтерв’ю з власною душею, розгалужене на 37 поглядів у ті куточки, які зазвичай приховують. Тут — п’янкі повороти, відверті зізнання і батьківська ніжність. Цей проєкт не прагне бути стильним чи витонченим — він прагне бути чесним і максимально відкритим. І навіть якщо вам не хочеться слухати майже дві години підряд, варто прислухатися хоча б до кількох пісень — і ви почуєте, чому Воллен не просто «повернувся»: він переформатував власний стиль і перевірив межі жанру. Якщо його простежити не лише як хітмейкера, але як людину, що визнає, що він — проблема, цю музику варто чути.
Читайте також:
